***
Так, співай. На цій клятій гітарі
Пальці в танці біжать у півкруг.
Захлинутись в чаду б – не замарив,
Мій останній, єдиний мій друг.
Не дивись на її зап’ястя,
І з плечей її зіллятий шовк.
Я шукав в оцій жіночці щастя,
Ненароком погибель знайшов.
Я не знав що любов – зараза,
Я не знав що любов – чума.
Підійшла, око мружила, разом
Хулігана звела з ума.
Друг, співай! Навівай по новій
Нашу буйну не згаяну рань.
Хай цілує вона другого,
Молода і красива, ця дрань.
Стій, постій! Я її не картаю.
Стій, постій! Я її не клену.
Дай тобі я про себе зіграю
Під басову співучу струну.
Дні мої ллє трояндовий купол.
В серці снів золотих сума.
Я багато дівчат перещупав,
Жінок безліч в кутках прижимав.
Так!Хоч гірка ця правда землі,
Я підгледів дитячим ще оком:
Пси вилизують сучку в хвості,
І вона їх приваблює соком.
Я від ревнощів вільний давно.
І страждати давно покинув.
Нам життя – це на ліжку рядно.
Нам життя – поцілуй і в вирву.
Так, співай! Погуби невдаху –
Від цих рук згуба йде без болю.
Тільки знаєш, пошли їх …
Не помру я, мій друг, ніколи…
Перекладено з С. Єсеніна
С. Есенин
* * *
Пой же, пой. На проклятой гитаре
Пальцы пляшут твои вполукруг.
Захлебнуться бы в этом угаре,
Мой последний, единственный друг.
Не гляди на ее запястья
И с плечей ее льющийся шелк.
Я искал в этой женщине счастья,
А нечаянно гибель нашел.
Я не знал, что любовь - зараза,
Я не знал, что любовь - чума.
Подошла и прищуренным глазом
Хулигана свела с ума.
Пой, мой друг. Навевай мне снова
Нашу прежнюю буйную рань.
Пусть целует она другова,
Молодая, красивая дрянь.
Ах, постой. Я ее не ругаю.
Ах, постой. Я ее не кляну.
Дай тебе про себя я сыграю
Под басовую эту струну.
Льется дней моих розовый купол.
В сердце снов золотых сума.
Много девушек я перещупал,
Много женщин в углу прижимал.
Да! есть горькая правда земли,
Подсмотрел я ребяческим оком:
Лижут в очередь кобели
Истекающую суку соком.
Так чего ж мне ее ревновать.
Так чего ж мне болеть такому.
Наша жизнь - простыня да кровать.
Наша жизнь - поцелуй да в омут.
Пой же, пой! В роковом размахе
Этих рук роковая беда.
Только знаешь, пошли их...
Не умру я, мой друг, никогда.
