. . .
Тобі 22...а, що в тебе є, що ти встиг зробити? Тобі 22...і що далі?
...за час який ти ходиш по цій землі, ти мабуть не раз задавав собі такі питання, а як інакше, ти ж "дорослий" і думки в тебе мають бути дорослими...хоч іноді зрілістю думок навіть і не пахне; ведеш себе як "дівчисько". Так! саме як "дівчисько" не дивлячись на те, що твою маму в пологовому будинку вітали з народженням сина...
Ти оцінюєш ситуацію навколо себе і жахаєшся, жахаєшся від того, що коли ти був ближче до зовнішнього світу, все було як завжди, нічого не дивувало...а коли ти відсторонився і подивився на це зі сторони, твоя думка змінилась, ти помітив всі дрібниці того світу, невідомість і легкий страх охопив тебе і ти пригадав вірш, який написав близько пів року тому...
Шановний! Прошу зупиніться!
Я вибачаюсь, я не встиг.
Ви право маєте на мене злиться,
Я б все змінив, як би я міг...
Я поспішаю; стрімко так,
Навіть не бачу власні ноги,
За мною зграя злих собак,
Вам дякую! Що відірвався трохи...
І вже навколо змін пейзажі;
Стаю я ближче до своїх,
Будинки бачу ті, що наші,
Тепер, напевно, точно встиг.
А ті собаки вже - примари,
То лиш проблеми в даличі,
Вони завжди біжать за нами,
А ми втікаємо від них, у сни...
Саме страшне, що переглядаючи фотографії свого життя...ти сидячи в себе вдома, розумієш, що ти залишився на тому ж місці, з якого починав...да, в тебе з'явилось багото чого, але по суті ти такий самий, біля тебе не має справжніх друзів...так важко на серці від цієї думки і ти як колись в підлітковому віці закриваєшся в своїй кімнаті, береш старий зошит і починаєш писати, писати про те, що тебе зараз турбує, про те, що зараз...на кілька хвилин, на чотири рядки тобі стає краще але це не змінює суті теперішніх подій, не змінює сьогодення, твоя писанина просто полегчує твою біль, ти стаєш на мить сильніший...але в душі ти таке ж "дівчисько"
. . .
ID:
280840
Рубрика: Проза
дата надходження: 16.09.2011 00:46:35
© дата внесення змiн: 16.09.2011 00:46:35
автор: Іван Маклей
Вкажіть причину вашої скарги
|
