Невидимий шум постукав у вікно,
Дух лісу, якого чекав я давно.
Тихо манить мене рукою:
"Іди по стежині разом зі мною".
По стежині незайманій, старій
В безпам'яті іду я на клич.
І місяць вигляда із-за ялинок,
На яких тихо гукає сич.
В обіймах тихого лісу
Дерева ніколи не сплять -
З духом Шумом-Шумлячим
День і ніч про щось говорять.
А десь там, на лисій горі,
О тій нічній місячній порі
Хтось забави дикі справляє,
Шумом своїм до гурту зазиває.
Я прямую на світло вогню,
Де чути - стьогає чийсь бич,
І крики зі співами дивних створінь
Доповнює гуканням сич.
То відьми з перевертнями
Чортами й упирями поганяють,
І тишу лісу нічного
З Шумом-Шумлячим розтинають .
