Пригадую щасливі миті -
життя солодкого оази,
що нині як розбиті вази,
давно пилюкою покриті.
О,спогади!- Життя уламки,
котрі у болісні години,
несуть спасіння для людини -
виносять за печалей рамки.
В руках у вас вуздечка часу -
не перепона смерть для вас,
і блискавка і грому бас,
підлеглі вашого наказу.
І сам я раб у вашому полоні-
момент візиту обираєте самі,
а я ж - беззахисний ваш візаві,
стою, обличчя заховавши у долоні.
