|
-Оресте! Будь ласочка,ще один разочок,останній,я обіцяю.-Цей останній ти обіцяєш вчетверте,Діано,це останній. -Добре,добре
І знову,коло під небесами,верхівки вишень то погойдувались,то завмирали,вітерець летів нам назустріч,лоскочучи наші
обличчя,в якийсь момент я зрозуміла-я не хочу,не хочу бути директоркою того садочку,я вихователь,я маю виховувати дітей,
і якщо я вплину хоч на одну дитину і вона досягне успіхів,тоді це все недаремно,тоді я виконаю свою місію,та з іншого боку
директор може мати вплив на працівників дитячого садочку,та він не може віддати себе повністю дітям,бо у нього з'являються
нові обов'язки, а ще я була дуже прискіплива,та і це не було головною причиною,головною причиною були сімейні відносини з
чоловіком,Орест мав стати щасливим,його відпустка мала бути саме такою,про яку він мріяв,а я мала бути його помічницею.
-Оресте,я не хочу бути директоркою.--Не хочеш,то не будь,думаю це й справді останнє коло,сьогодні ти достатньо політала.-
Після тих гойдалок у нас паморочилось у голові,цілуватись ніхто не хотів,ми були голодні і знущатися над шлунком три
години,це вже занадто.На щастя у тому парку є миленька кав'ярня.-Діано,поглянь яка вдача,наш столик вільний.--Столик,
наш улюблений,пам'ятаєш як він зігрівав наші руки гарячим шоколадом і безквітними тістечками у зимові вечори?--Так Діаночко
пам'ятаю,хіба таке забувається?-
Ой, той столик чарівний,за ним Орест цілував мої руки,прикладав їх до серця,а воно так тріпотіло,мов у полоненої пташечки,
і сьогодні його трепіт не змінився.-Шоколаду будь ласка,дві філіжанки гарячого шоколаду,для початку і...два безквіти...
і два келихи червоного шампанського,дякую,Діано,може ще щось?--А ще,будь ласка,яєчню з беконом...з сиром...і...свіжі овочі.
Через декілька хвилин ми насолоджувались ароматом шоколаду,а той безквіт,як справжній квіт танув у роті,-Діано, ти
спокусниця!Поглянь,що коїться навкруги,чоловіки замовляють безквіти з шоколадом,не можна так спокушати людей.--А жінки?
Оресте,жінки замовляють чоловікам яєчню?--Ні,жінки не хочуть шоколаду.--Оресте,А закохані!У цьому залі багато закоханих?
-Багато Діано,дуже багато,аж двоє!-Ой,Оресте,мені не можна пити шампанського,бо я стаю божевільна,і тобі теж не можна,
ти за кермом.--А я і не буду пити,ці келихи твої,а щодо божевільства не хвилюйся,у мене є ліки,може ще безквіту?--А що
однієї порції чоловікам у залі замало?-Замало,Діано,замало,ти би бачила їхні вирази обличчя,а те про що вони думають...
Будь ласка,принесіть ще один безквіт!--Якщо я з'їм цей тортик ти мене поцілуєш прямо тут--Ні,ні і ще раз ні,ти що хочеш
щоб згоріла кав'ярня,я,наприклад,не хочу,я люблю цей столик,люблю гарячий шоколад,тебе люблю за столиком...-Мене!Ти любиш
мене,після столика,так?--І після столика ти теж дуде гарна.--Досить,досить розмов,поїхали додому.-Діано,будь ласочка,
ще один тортик,я ж терпів твої каруселі вісімнадцять разів,поглянь як гарно працюють офіціанти,ми просто не маємо прав на
дисонанс,а ти що так сильно хочеш додому?--Ти такий гарний і веселий сьогодні,так я хочу додому.--Рахунок будь ласка!-
Перед виходом з кав'ярні я зачепилась через поріг і зламала шпилю.-Ось,бачиш,Оресте,що відбувається від перенасичення?-
-Калорій?це не від калорій,це твої ніжки хочуть нові босоніжки.--Ого,які рими,то що йдемо за босоніжками?--Звичайно,що
йдемо-.Босоніжки ми вибрали швиденько,і кросівки теж,іноді жінки йдуть за босоніжками,та натомість обирають парфум,
і з цим нічого не вдієш,саме так спрацьовує жіноча логика,просто парфум заповнює пустку всередині,отож у жінки завжди
має бути парфум,тоді вона стає трішки щасливішою.-Діано,парфум?-.Та навпроти того парфумузнаходився дитячий відділ,
магнітна хвиля зачепила моє волосся і якимось чином я обирала іграшки.-Діано,може цю?--І цю,і ось цю,а поглянь на цю,
поглянь які вони чудові,і ось ця мені дуже подобається.-Через кілька хвилин ми не знали куди складати ті іграшки. -Мабуть
досить,Діано,а парфум?--Іншим разом Орестику,іншим разом-.Сьогодні ми були схожі на дітей,що вабляться у піску і будують
замки.-Ну що,ми нічого не забули,додому?--Так,додому!-
Щойно ми зрушили,зателефонував мобільний.-Діанко,привіт ,де це ви вештаєтесь,ми тут приїхали до тебе,двері ніхто не
відчиняє,слухавку ніхто не підіймає,як у вас справи?--Людко,а ти приїхала до мене?--Ще й не одна,зі мною Валентина і ми
вже стомились тебе чекати,ти скоро будеш удома?--Чекайте,дівчата,зараз ми будемо!--А я вже було подумав,що буде гроза,
а ну поглянь Діано у небо,що там з хмарами?--Ти сьогодні дуже милий,я люблю тебе,дуже люблю!-.Скоро ми були у дворі,
Дівчата були без валіз,чому?Вони стомились мене чекати,не знаючи де ми й що ми,та коли ми зустрілись,то всі так
загомоніли,було стільки радощів,що в одну жменьку й не зібрати.-Діано,твої вікна такі стомлені,та ми їх розвеселимо-
-Людочко,ми тут більш не живемо,ми переїхали,я поглянула на свої вікна,вони й справді були сірого кольору,я не знала як
сказати про той ліс,щоб не лякати дівчат,та Орест мене врятував-Дівчата,сьогодні зранку обіцяли грозу,та щоб вона не
застала нас у дорозі,треба не стояти,а їхати за валізами,а там і побачите наше царство,та наберіться терпіння,бо
до нього треба їхати три години.--Ого,аж три години,ви що переїхали до іншого міста?--Майже-.
Місця для валіз було замало через іграшки,та й мої дівчата люблять босоніжки,та ми все помістили.В дорозі було весело.
-Діано,Оресте!З вас що треба щипцями витягувати ту новину?--Яку новину?--Як яку,іграшкову?Діано,Діано,ну скажи,не
втомлюй,який там тиждень?Оресте,ну скажи хоч ти,і не купуйте більш іграшки,ми теж маємо щось прикупити-.
Я замовкла,бо десь вглибині душі пересилювала потік,який наближався до горла,а Орест,взявши мою руку сказав-Це тижень,
маленький тиждень-.Тоді дівчата так довго кричали ура,що й не помітили як ми під'їхали до оселі.-Ось ми і вдома-
Коли ми увійшли у дім всі як домовились.
Боже!Дай миру цьому дому!
ID:
266612
Рубрика: Проза
дата надходження: 23.06.2011 15:49:47
© дата внесення змiн: 26.06.2011 19:07:10
автор: Ольга Ратинська
Вкажіть причину вашої скарги
|
ПРИЄМНО ЩО ЧИТАЄТЕ.ВДЯЧНА ЗА ВІДГУКИ,УДАЧІ ВАМ
