Авто під керуванням Олега перетнуло центра міста. І чим далі він їхав тим більше Анна задумувалась над тим де саме буде банкет. "Далі по вулці є лише один пристойний заклад" - подумала Анна, маючи на увазі торгово-розважальний центр з ресторанами кав,ярнями і бутіками. Саме в ньому Анна купувала своє плаття. Вона не помилилась - через кілька хвилин Олег припаркувався поблизу ресторану Вірменської кухні. Господар закладу з посмішкою справжнього кавказського мачо зустрічав гостей. Анна ледь стрималася щоб не засміятись покотом від цього - здавалось кутики його губ діставались до самих вух а справжній кавказький ніс руйнував цю феєрію трохи лівіше середини -вказуючи на те що не тільки зовнішність а й характер у господаря кавказський. Анна зайшла в середину і відчула, що запах якихось квітів викликав у неї алергію. Ледь не чхнувши вона попросила в Олега ключі від авто і пішла випити "на пожений" ліки, вона старалась завжди тримати їх з собою. Але те, що вона виходила не завадило їй окинути оком присутніх. Вийшовши на двір вона помітила того хто був схожий на шефа якого показував Олег на фото. Поруч з привабливим чоловіком який вітався з господарем ресторану була його супутниця. І вона то чомусь по особливому впала в око Анні.
"Щось не так!" - подумала Анна, і на секунду призупинившись зрозуміла що її здивувало -супутниця шефа була одягнена точнісінько в таку ж сукня як і одна з гостей. Уявляючи себе на її місці Анна зрозуміла, що потрібно діяти. Вона підійшла привіталась і відкликала її на хвилинку. Шеф був здивований подвійно - і тим, що його супутницю потурбували, ітим яка чарівна пані це зробила.
Анні вистачило лише кількох слів щоб не тільки прояснити ситуацію а й порадити вихід з неї - оскільки фігури у них були схожі вона запропонувала незнайомці зайти в бутік в цьому ж ТРЦ і придбати суперову сукню скориставшись її дисконтною карткою. Незнайомка не ризикнула перевіряти правдивість слів Анни. Кому як не жінкам відомо наскільки це ганебно прийти в одній і тій самій сукні з іншою гостею та ще й зайти другою, тим паче в статусі королеви свята - супутниці шефа.
Анна взяла Ольгу за руку і потягнула швиденько в бутік. Вона поспішала тому, що знала - він вже п,ять хвилин тому мав зачинятися. Коли вони добігли то виявилось що так і було - була лише прибиральниця і власник бутіку - на диво симпатичний чоловік під сорок років. Двом спокусливим жінкам і хвилини не довелося вмовляти його відкрити касу і пробити їм чек на покупку - дякуввати кредика була у Анни в сумці. Ольга була здивована не тільки смаком Анни, а плаття їй дуже личило, а і тим наскільки бездоганно воно підійшло їй до тіла, вона виглядала богинею. За мить вже подруги заходили в зал ресторану разом. І не Олегу довелось представляти дружину шефу а Ольга зробила це за нього оскільки шеф здивоваий її раптовим зникненням одразу ж побіг до дверей побачивши їх. Анна привіталась але не в її правилах було виділятись на фоні чоловіка і тому коли Олег підійшов вона промовчала і дозволила йому познайомити їх ще раз. Шеф був тактовною людиною тому зробив вигляд, що ще не познайомлений і вдруге за один вечір поцілував руку Анні. Він бачив в ній не тільки вродливу жінку а й розумну і рішучу. Йому було приємно бачити наскільки личила Ользі нова сукня і він усвідомлював що було б якби Анна не втрутилась в ситуацію. Так починався вечір...
Оксана? Оля? 
