Десь посеред ночі
Під стукіт годинника і серця
Народжуються думки -
Про високе, наприклад, щастя
Та більш земне, накшталт, кохання.
Лежачи на скрипучий канапі,
Вкритий кілкою вовняною ковдрою,
Розумієш, що життя несправедливе.
Ні, не до тебе, а до того,
Хто спить у занадто вузький труні
Під шаром промерзлої землі.
У такі хвилини,
Коли навколо кружляють, наче бджоли,
Солодкі сни та жахіття,
Знаходиш відповіді на риторичні питання,
Тоді як основна загадка
Залишається невідгаданою.
