Водить діда по столиці
Онучечок гордий:
- Глянь сюди скоріш, дідусю,
Це у нас білборди.
Чого тільки на них зараз
Уже не малюють:
Різні речі, меблі, одяг –
Хай народ купує.
Бачиш, зліва он білбордик
Ввесь, неначе книжка.
Сторінки він сам гортає,
Пропонує знижки.
А ось тут, дивись, політик
Дитятко тримає,
Обнімає його міцно,
Ніжно пригортає.
Посміхається до нього,
Пестить і лоскоче,
І щасливе нам майбутнє,
Як завжди, пророчить.
- Хай їм трясця,- дід говорить,-
Цим твоїм білбордам,
Бо мені уже набридли
Їхні ситі морди.
На якісь собі реклами
Їм грошей не шкода.
Краще б щось вони зробили
Гарне для народу.
Навтикали цих картинок,
Як тії капусти,
Що ти в біса у них купиш,
Як в кишені пусто?
