На очі дню,що погибає, Вже сонячний мідяк лягає І поглинає все пітьма, А у пітьми очей нема. Нема очей,душі немає, Хоча й міцненько обіймає. Бува,для когось витче долю, І доля та-зі сліз і болю. На світі ж,певно,кожен знає: Незрячим щастя не буває.
ID: 258464 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 08.05.2011 22:24:14 © дата внесення змiн: 08.05.2011 22:24:14 автор: Терен
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie