Колись дуже давно Сонце світило і вдень,і вночі.Та люди не могли йому перечити,тому що знали,якщо людина,почне сперечатись з ним,Сонце її одразу ж спалить.Це також дуже не подобалося богам,і якось на горі Олімп Артеміда вирішила піти до Афіни запитати,що з цим робити.
Прийшовши до Афіни,Артеміда спитала:
-Афіно,ти не зайнята?
-А це ти,Артемідо!Ні не зайнята,проходь.
-Дякую,Афіно,допоможи будь ласка.Скажи,чи є спосіб,щоб Сонце світило не так довго,як завжди?
-Насправді,це не дуже складна ситуація.Сонце не можливо вбити назавжди,але вбивши його,воно оживе лише через 12 годин.
-Тобто,ти мені пропонуєш вбивати Сонце щодоби.
-Ти зрозуміла мене правильно,то чому ж не піти і не спробувати вже зараз.
-Ти права. Ну все я побігла.Велике спасибі тобі.
-Та годі. Це все на користь людству.
Пішла Артеміда до Сонця,а поки воно світило,вона підкралася, натягнула стріли і влучила в нього,якраз в ціль.Сонце впало,стало темно,всі люди світу заметушилися:”Що сталося?”
Та рівно через 12 годин Сонце встало,як нічого не було,і почало знову світити на весь світ.
І з тих пір Сонце світило 12 годин,і вмирало на 12 годин.
