Палахкотить полум'я... У підсвідомості прокидаються прекрасні помисли... Над порожнечею прірви пролітає по-справжньому прохолодний подих першого повію і поринає у передвесінні пересніви перепела. Пильний погляд песика - Петрика не полишає пернатого посіпаку. Перепел полохливо пурхотить перед, проходячим повз пеньок, Паньком. Песик перш за все пильнує за птахою, а потім за - перехожим. Писк Петрика ( пса ) приводить Панька до півбішенства. Це - півбіди. Писк, пихтіння, підскоки песика переконують перепела у повинності пухнастика перед перехожим.Посіпака повністю підвладний Панькові. Це - правда...
Перед полуднем з-під пухкого простерадла підскоком, перевертаючись у повітрі при подисі південного повію пухнастик підбіг до полум'я, що палало й палахкотіло прекрасними переливами. Панько присівши перед посіпакою, пестив приятеля. Перепел пильно придивлявся до песика, який прискіпувався до Панька і пестливо попискував.
Предвечірня погода й прекрасні почуття приводили приятелів у півсон. А перепела все ж переслідував пильним поглядом песик - Петрик. У підозрійливе почуття поринув перепел, покльовуючи пшоно, просипане на пеньку. Але песик просто поглядом поглинав птаху! Погані помисли перепонювали Петрика...
(Продовження в розробці)
