23.11.2009 р.
Схід сонця зустрічаю я весняним ранком,
Духмяно віє вітер від бузку.
Я одягаю ніжно-білу вишиванку,
Й біжу збирать квітки біля ставка в ярку.
Вони такі веселі, ніжні, говірливі,
До сонця вверх голівки піднімають.
А я радію серед них, щаслива,
І у вінок по дві, по три складаю.
Село… яка краса, все розквітає.
Повітря свіже, чисте і п’янке.
Пташиний спів навкруг лунає,
Прокинулося птаство говірке.
Вінок сплела і на голівку одягаю,
Весну відчуть хотілося мені.
Сердечком всім своє село кохаю,
Воно так часто сниться у вісні.
Пройшло дитинство, швидко пролетіло.
Уже чекаю і онуків я своїх.
А так з дитинством стрітиться хотіла б,
Його запрошуючи на поріг.
завітайте на мій сайт www.lidiyas.pp.ua
