Летять ключами дикі гуси у перших подихах весни,
Повертаються в край рідний, поспішають з чужини.
Знайомі поклики із неба озвуться в серці повсякчас
Й полинуть спогади в минуле, коли гусей в дитинстві пас.
Гиля, гиля гуси, гиля до води,
Де трава зелена й вербові береги,
Де соловей співає й зозуля де кує,
Де півень будить ранки і спати не дає.
На крилах спогадів полину, де жили у селі батьки,
Де над ставом ростуть верби, в буйних травах береги,
Де черпав життєву силу, що давала нам земля
Де робила перші кроки дитинства пора.
Пожену гусей на трави, по стежках босий пройду
Із джерелами криничку в берегах тих віднайду.
Стану мовчки на коліна до кринички нахилюсь,
Як бувало у дитинстві із долонь води нап'юсь.
