У неї було ангельське терпіння,
І ви цим користалися не раз,
Шматуючи загострене сумління
Брудним потоком саркастичних фраз.
Ці фрази ви в обличчя їй жбурляли,
І змушували плакати вночі,
В той час, коли всі люди мирно спали,
Вона придушувала болісні плачі.
Боліло серце та вона терпіла,
Характер загартовуючи в сталь,
Бо зраджувати принцип не хотіла,
Бо як завжди усіх їй було жаль…
Та врешті-решт, терпіння обірвалось,
І бісером посипалось до ніг,
Душа немов би з ланцюга зірвалась,
І як завжди - ніхто не допоміг.
Вона підтримки більше й не шукала,
Втекла від злості, заздрощів та фальші,
І колір крил на чорний поміняла,
Не здумавши про наслідки подальші……
Хотіла жити але як не знала,
Брехні впиратись більше не змогла,
В ту ніч вона над прірвою стояла,
В руці – два чорних, зламаних крила….
В ту ніч вона над прірвою стояла,
В руці – два чорних, зламаних крила…
Стояти над прірвою і дивитися вниз - одна з найсильніших емоцій, що тільки можна відчути...
Black Angel відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Черный ангел возникает в случае значительной неудовлетворенности в каких-либо аспектах жизни. Он должен стремиться изменить положение к лучшему - добиться своих целей, устранить неудовлетворённость желаний!
Во всяком случае, мне бы так хотелось!!!
А стоять над пропастью - это слабодушие!
Black Angel відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Для ангела висеть над пропастью- нормально...они всегда смотрят вниз...на нас...а черный цвет крыльев от грязи вокруг
дякую
