Хто ти, що ходиш за мною мов тінь, вкриваєш мене чорною пеленою вночі, приходиш у мій сон, думки? Хто? Відчуваю твою присутність. Ти обпікаєш мою болючу свідомість, торкаючись натягнутих струн душі...Я насолоджуюсь таємничістю та невідомістю. Здається, що захлинуся цим і...ніколи не дізнаюся хто ти. Ти, що завжди був поруч, тому і адресую це зізнання тобі - вродливому, кароокому красеню, який так несподівано увійшов у моє життя і змусив повірити, що кохання - то не вигадка фантазерів, а реальне, невід*ємне від людини почуття, що здатне її змінювати і світ навколо.
Відчувши твою ласку, не забуду її ніколи, пронесу через усе життя, забравши назавжди з собою. З часом зміниться світ, мене оточуватимуть інші люди, але моє почуття до тебе ніколи не зміниться. Важко...Нестерпно важко чекати дзвінка, поглядаючи щоразу на мобільний, сподіватись, що ти саме в цю мить згадаєш про мене. А яким невблаганним стає час, коли ти поряд! Він неначе злодій одразу тікає забираючи тебе з собою.
Ти не мій. І якби я хотіла цього, ніколи ним не станеш, адже поєднують нас лише незабутні спогади, забути котрі я просто не в силах. Хочу, але не можу ненавидіти тебе, хоч і являєшся осередком всіх моїх переживань і душевного болю.
Піду далі, шукати свою долю, але запамятай, для мене ти залишишся символом нездійсненного щастя, тим першим і напевне останнім чарівником, що так уміло зачарував моє серце.
І знову питаю у себе. Хто ти? Навіщо осіннім вітром вриваєшся в моє життя, вируєш, розносячи жовте, зів*яле листя. Хто? Той, з ким не судилося бути разом? Чи той, кому завжди належатиме моя душа?
ID:
241794
Рубрика: Проза
дата надходження: 18.02.2011 09:58:49
© дата внесення змiн: 18.02.2011 09:58:49
автор: верес
Вкажіть причину вашої скарги
|
