В клітці змордована пташка
- то моя душа.
плаче, ридає і тяжко
стогне вона.
їй крила обрізали, в неї волю забрали
та вбити її незуміє ніхто.
Вона мріє про волю, де її тримали
крила в польоті, де її гнізно.
Пташка від страху застригла,
прижалась да дна.
хтось узяв її клітку
і кинув з вікна.
Та чиїсь сильні руки її спіймали
не дали упасти, і розбитись об грунт,
та все вище і вище її підіймали
щаб дати їй волю і звільнити від пут.
Милість твоя підіймає мене в небеса;
Любов Твоя не пускає мене назад;
Святість Твоя не дає зупинитись на тому ким є я;
Бо без Тебе, Господь, життя є ніщо і я є ніхто.
В небі радісна пташка,
- то моя душа.
Їй тепер вже не страшно,
вона не сама.
Бог дав їй нові крила, Він дав їй свободу,
замінив плач і смуток на радість і сміх.
Відновив її сили, дав в життя насолоду,
Він зняв з неї пута, Він зняв з неї гріх.