Я з розуму сходжу без тебе,
Не якби в пам’яті провал.
І цілувати буду твоє небо,
Що так схожа на серця овал.
Мені ти найдорожча в світі
Краще всіх інших похвал,
Похвала одна, та що світить.
Шлях життя пригадує в ґвалт,
Й перетворює віття надії,
На згаслі тобою, миті буття.
Окровавлена, вона стисне вії,
Та промовить про ті відчуття.
Що помістиш, але не вдієш,
Не сховаєш в коробку зілля.
А ти знаєш, що серце боліє.
Тією що бачив, ще за життя!!!́
