Що сталось! Я ж іще жива!
Удари серця в унісон з дощем.
У ритмі цім звучать пусті слова,
Що розділяють митя життя з кінцем.
Погасло світло, музика не грає,
Закрилася завіса забуття
По той бік сцени Смерть мене чекає,
По цей немає вже життя.
У цім житті я була осінь горем вбита,
Що вірила в утопію твою,
Я була осінь, що навчилася любити,
А ти спалив мій світ, а в нім любов мою.
У сім житті я вбила мрій багато,
Тепер я на колінах прощення молю,
Та я б мовчала, що мені казати!?
А знаєш що, пробач, та я люблю!
