Панстве, вельми чи не вельми?
Розпокиданими скельми
Ізмостити інший шлях
Нову путь, в нових світах
Поповідати балади
Про тутешнії принади
Чи нема принад? Ви ситі?
Мав би носом землю рити,
Сам тримаючись за світ,
І тримаючи за дійсність
Незбагненно-вічну кількість
Що нездатна на політ
Ну а ви, прекрасні дами,
Всими вашими ділами
Стіл покрити сатані!
Потопаєте в лайні
Ви огидні, ви потворні,
Ваші душі наскрізь чорні.
Хіба бажать того не можу,
Щоб ввесь усесвіт спалахнув?
Згорів до щенту - бо не гоже
Постійно жити на сторожі -
Десь ссув - а ти й молися: "Боже".
Ким заборонено хотіти,
Щоб світ негайно спопелів?
Без жодних див,
Без зайвих слів,
одним моментом ситий,
Разом із ним, і ти, і небо й квіти
Знесло мов не було,
І не горів.
Наддомінуюча вигода
Що ні природі ні народу
Моє ліниве слово навіть
Не здатне дух піднять
Куди ж тихіш?
