Над сірими будинками злетілися ворони
Заповнили в повітрі небесні стадіони
Зібралися птахи над високими дахами
Змішалися ті образи з моїми думками
Ці чисті прояви пташиного інстинкту
Загукали крізь простори моєму дитинству
Пробудили у душі джерело любові
Залунали любі фрази на забутій мові
Затопило мене миттю згадками старими
І накрило з головою спогадами тими
Подув свіжий вітер з минулого часу
Та почувся рідний голос, що кличе до хати
Знову відблиск у калюжі, та дитячі мрії
Знов нависли в небозводі хмари сизокрилі
Знов піднялася з глибини бабусина пісня
Знов пішли в танок по колу почуття мої дійсні…
Враз на мертвому асфальті я побачив правду
Захотілося вернутись додому назавжди
Зрозумів я, що не можна буле повернути
Захотівши, всі закони назад повернути
Відчинити ті дверцята, звідки йде світіння
Перевтілити в реальність солодке видіння
Зрозумів я, що всі люди – полонені часу
І не дано більш нікому в минуле злітати
Не зумів я в цю секунду притлумить бажання
Та послати крізь астрали одне привітання
Чорні тіні над дахами кудись відлітали
Маленьку мить щастя вони мені дали…
рулезз!!!!!
