Згадай мене і я тебе згадаю,
Лиш спогади лишилися у нас,
І як казали один одному кохаю,
То був казковий, ніжний, світлий час.
Перше кохання - незабутнє почуття,
Коли у тебе виростають крила,
І ти летиш у небо забуття,
До зірки, що для тебе засвітила.
Й коли на сердці інколи журба,
Ти згадуєш чарівні ті хвилини,
Й радієш, що вона в тебе була,
перша любов, хоча і швидкоплинна...
І зразу тепло стане на душі,
І посміхнешся ти собі тихенько,
А може зі сльозою на щоці,
Прижмеш до себе фотокартку ту близенько.
Де, на якій ви разом стоїте,
Щасливі, безтурботні, наче діти,
І вірите, що літо золоте,
Не відцвіте, немов весняні квіти.
І думаєш, що це завжди з тобою
Що вогник цей ніколи не погасне,
І мрієш ти п'янкою головою...
Це перше почуття - воно прекрасне.
Проходить все і все колись минає,
Та все одно хвилює нашу кров,
Рідненьке сердце вічно пам'ятає...
Той перший поцілунок і любов!
Гарно і щиро... мені сподобалось.
Юність - це найсвітліша пора, але вона, на жаль, дуже швидко минає і вже ніколи не повертається, як і погляди людини на житя в той час. Майже всі поети на початку свого творчого шляху пишуть про прекрасне чисте кохання, а коли набираються досвіту - зображують усі його сторони...
Robin відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так тримати!!!
дякую 
