Стоїть народ відстоює ідею,
Та не народ, а наче та юрба,
І кожен голосно так піниться за неї,
І водночас усі кричать ганьба-ганьба.
Народе мій - не ту стежину вибрав,
Що по якій сміливо можеш йти,
Твій голос в тебе клятий уряд видрав,
Тепер нікуди ти не зможеш утікти.
Ти може трохи вирівнявся в зрості,
І на коліна вже не хочеться ставать,
Та ще не раз промиють твої кості,
Аж так, що краще всім нам повмирать.
О мій народе мені тебе шкода,
До чого нас ця влада довела,
А так хотілося щоб ненька Україна,
Хоч трішечки... та й розцвіла!