Люблю хоч ти мені не віриш, не довіряєш,
Тебе цілую, із ввічливості ти відповідаєш,
В очах лиш відблиск питання:
«Чи є насправді те кохання?».
Я люблю без надії,
Без зиску й користі дрібної,
Коли я бачу милі оченята тії,
Я забуваюсь від краси такої.
Зі сторони це смішно спостерігати,
А я від щастя радості не можу передати.
Я буду далі тебе кохати
Винагороди чи взаємності не хочу вимагати.
Боюсь найбільше розчарування,
Яке буває від кохання,
Коли згасають поволі почуття,
Тоді не бажаєш і життя.
У будь-яку хвилину я готовий вмерти
Та в пам’яті любовні втіхи не можу стерти
Заради людського щастя потрібно жити
Його не викинеш й немає чим замінити.
2008
