Я усвідомив, я не більше як краплина в морі...
Це тисне, давить і уїлося в мені!
Я часто не витримую шалених склонів
й не відчуваю під собою твердості землі.
Усе миттєво пролітає, лине і десь
втрачається в провальній глибині,
а розум лиш щодня вбирає, гине
через дурні прогалини земні!
Ти поспішай - шепоче підсвідомість,
ти спробуй і відчуй й забудь
про істинне, щоб і пішло на користь
і про неістинне забудь!
Не усвідомлюй, просто будь...
Не дай жалю на вічності заснуть!
