Наш світ тепер малий до того,
Що вже вміщається давно
В екрані стільникового телефону.
Люди більше
Не пишуть вірші,
Забули очі
Своїх коханих.
Й композитори
Не пишуть пісні
Й ноти не бавлять
Вух меломанів.
Наш світ тепер вже тонкий остільки,
Що може просочитись крізь
Тонке блискуче павутиння,
Що називають Інтернет.
Люди більше
Не пишуть вірші,
І не створюються
Родини.
Він забув, що він є
Мужчина,
Вона – що її сенс –
Дитина.
Наш світ тепер
Не той, що був.
Він схожий на якусь машину…
Та, знаєш,
Доки ми разом,
У нього є ще шанс змінитись!
