Коли Сонце сяде за обрій -
Вечір барви розсипе свої,
Розійдеться співом мелодій,
Віджене дрібний сум від землі...
Скупає в росах тихі трави, -
В садку із вишнями, природно,
Крильми зашелестить... лукаво
Замріє зорями, бездонно...
Обвіє ніжно почуттями
Когось у сквері чи - на мості,
Кохання звирує всі гами...
Заблукає в чиїсь самоті.
До ніченьки вечір озветься
І поважно поклониться їй, -
Дня відгуком він обів"ється
Та й засне, - на вербині своїй...
