Скажи мені люблю німим мовчанням,
І шелестом тихеньким буйних трав.
Хоч просто розірви моє страждання,
Верни той спокій, що колись вже вкрав.
А далі що? - Життя моє самотнє,
Роздвоїться на щастя і на сум.
Я втоплю свою втому у безодні
Заплутаних словами хмурних дум.
Тепер ти вже не мій - це справедливо.
Розтоптані всі мрії - все пройшло.
Але любов забути неможливо,
Вже не загубиш, що в серці жило.
Воно жило і лишиться навічно,
Цвісти, як квіти й в"янути в цю ж мить.
Любов пройшла тепер уже безслідно,
Але душа не гоїться - болить.
Кривавий слід залишився у серці,
Пробитий шлях терниною проріс.
Ми все життя готуємось до смерті,
Та жити хочемо без болі і без сліз.
Сьогодні я померла ненадовго,
Й прокинулась в руках з новим життям.
Тепер воно буде уже без нього,
Й напевне це буде лише буття.
А може я буду знову щаслива,
Й поселиться у душу спокій той.
Й усмішка на устах нарешті щира
Засяє світлим сяйвом, як й було.
Помрію я , подумаю і знову
Виходити в самотній тихий світ,
Почну із кимось просто так розмову,
І знов почнеться той життєвий зліт.
Забуду все - твої бездонні очі,
Усе твоє для мене вже чуже.
Й погаснуть в пам"яті всі наші дні і ночі,
А далі щось незвідане буде.
Прости, прощай шляхи вже розійшлися,
Розбіглися назавжди по життю.
А ми з тобою так і не зійшлися
Й не знайдемо нічию вже вину.
Ми просто різні. Знаєш так буває
І бути винним сенсу вже нема.
Ти птахом в небі. Там собі літаєш,
А я лишилась на землі. Сама...