Гордісь - це є жахлива й
Грішна звичка,
Бо спробував ,ти,раз і
Вже й самому хочеться,
Щоб величали,
Людину добру визнавали.
Та не досягнеш,ти,любові,
Знатної долі,чистої волі
Як будеш тільки задирати
Свою голівоньку піднімати.
І не врятує від ганьби
Рівна спина й
Убік зігнута голова,
Бо правда випливе сама.
Гордість не дає робить добро,
Щоб іншим було в
Серденьку тепло.
А лиш відштовхує
Від себе і робить
Іншим ставлення до тебе.
Не добре бути в самотині,
У серці з гордістю і
На вітрині.
Живи для інших,
Не - для себе
І гордість піде геть
Від тебе.
Гордість, чому руйнуєш все?
Гордість, не знав би я тебе.
Чому живеш у серці
І душиш почуття?
Гордість ти моя......
Якби тебе не знати
Не жити б й не кохати
А так тебе я знаю,
Не можу … я страждаю.
Гордість не закривай мої уста,
Йди геть, з мого життя.
Не хочу знати я тебе,
Ти — горе є моє!
Вибачаюсь за експромт
Ірина Калина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00