Я йому пишу вірші.
та не я йому каву готую.
Невже ранки зі мною гірші?
Я коханням його нагодую.
Я його палко жадаю.
Та не я з ним проводжу ночі.
Якнайдалі від диму втікаю,
що бажання мої лоскоче.
Я б завжди поруч з ним була,
та не стала я його тінню.
Від болю нічого не взула
і пішла босоніж по камінні.
Я вже й знати його не хочу,
та не я його забуваю.
Йому при зустрічі тихо шепочу-
переконую,що не кохаю.