Володимир Григоріченко
ПЕРШЕ КОХАННЯ
Прозоре і чисте те перше кохання
Відлунює дзвінко, схвильвано десь
Де сяє в намисті та квітонька рання,
Що вперше зірвав я з блакитниїх небес.
О! Перше кохання! То біла весна,
Де кожна стеблина звучить ,як струна.
О,перше кохання,єдине,одно,
Бо першим приходить до серця воно!
Минули вже роки за обрій, у спомин,
Ту відстань між нами не зміряє час.
І будеш ти вічно,як зоряний поклик,
У серці незгасна завжди й повсякчас.
