* * *
Зігрій мене тепло́м коханих рук –
Крихки́ми й ніжними, як сни мої зорі́нні.
І оповий самотність моїх губ
Устами ніжними у чарівни́х виді́ннях.
Хай вітерець шепоче у тиші́
Твоє́ ім’я́ – солодке й незрівня́нне,
І хай курли́чуть в но́чі журавлі
Свої́м журавкам про моє́ кохання.
А ти явися зі своїм тепло́м,
Укрий від весняно́ї прохолоди,
І, як завжди, тендітним голоском
Скажи, що любиш, що завжди зі мною.
Павло Гай-Нижник 5 серпня 1990 р.
Гай-Нижник П. Згадуй мене... Лірика кохання. - К., 2006. - С.21.
