Сумує печалі мій відчай,
Сумує молитви біль-пам́ ять.
А я забуваю обличчя:
З душі викидаю геть камінь.
Для чого минуле сумує
І сни мої знов щось шукають?
Вуста я чужі поцілую:
Своє сьогодення втрачаю.
А може зимова це вічність,
Де вітер шукає розраду?
Сьогодні заплакана ніжність
Не дасть собі спокою й ладу.