Чого ти чекав від нашої долі?
Вона невибаглива і таємнича
Усі її діти безбожні та хворі
Уся її сутність цинічна і ница.
і я вже не чую як шовк її сукні
скрадається сходами в пошуках жертви
і як докопатись до витоку суті?
І як перевірити чи ми не мертві?
Коли у джерелах читатимеш воду,
Всі риби небесні пристануть у сіті.
Розбавлену каву і брендову моду
Захоплять безликі і стомлені діти.
І ти із долонь будеш їх годувати
Гарячою кров’ю відібраних слів
Вони не даватимуть ввечері спати,
Мутуючи вправно у образи снів.
Чого ти чекав від нашої долі?
Чи чув коли-небудь як плавиться страх?
Чи радіохвилі, заховані в мові?
Дзвінки серед ночі і пафосний крах?
Вагаючись в прірву упасти, згадаєш
Мій трепетний вогник індійських свічок.
що станеться з нами, напевно, не знаєш,
ночами ти граєш лиш свій постхардрок.
Не знаючи вимірів інших надії,
Ти рвешся із клітки абсурдних причин.
Ти знаєш, що там розбиваються мрії,
Ти знаєш – там сотні чужих нам меншин.
Там житимуть люди із інших формацій,
Не знаючи бруду, обману й пліток,
І гратиме музика з всіх FM-станцій, -
Тобі залишилось зробити свій крок
