Ти – чоловік. І цим усе сказали.
Твої слова завжди від моїх вище.
Жінки, що ви насправді мали:
Грудинку мрій на талім попелищі?
Він – ваш король. Він – цар. Він ваша сила.
Його бажання, прагнення – найперше.
А, що тобі, коли він скаже: «Мила,
Я буду пізно». Й зникне, і не збреше?
Ти – жінка – діти, дім, сніданок,
Прання, вечеря, кухня, прибирання…
Він пізно прийде, деколи під ранок,
А як законне право на кохання?
Ти ж не раба. Ти варта значно краще.
І зарплатня на те мала причина.
Бо, чуєш, годі скрикувати «Нащо?!»,
Бо ти така ж, як він, ти теж людина!
Нехай диплом твій – діти найрідніші,
І за роботу маєш тільки втому,
Але в тобі красива жінка дише,
Нехай тепер забута й невідома.
Від нього просиш мало, мов нічого, -
Цілунок ніжний вранці на прощання,
Щоби слова були близькі, а не чужого,
І краплю з моря, що зовуть коханням.
Ти не кричиш. Ти дуже терпелива,
Як та струна, натягнута до болю.
І як й чому ця жінка не щаслива?..
Цього він так й не знатиме ніколи.
А гарно ж як! Стидно признатися але ми, чоловіки, деколи не надаєм по нашому =дрібним забаганкам=, які для вас мають таке велике значення, належної уваги. Каюсь від імені всіх.
Halyna відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Ви б тільки знали, наскільки польова ромашка, подарована з найщирішими почуттями, важливіша, аніж холодна розкішна троянда з натяком на байдужість.
Так, дрібнички для жінки будують усю картину життя
дякую
