Жильці дому, у столиці, забили тривогу,
Автомобілі по тротуару зробили дорогу,
Щоб спокійною була біля дому зона,
Вони в землю закопали від кисню балона.
Час минув і всі забули, що дорога там була,
Поки взимку не з'явився чолов'яга із села.
В тому місці діти бабу снігову ліпили,
По останнім крикам моди, прохожим на диво.
Ноу-хау придумали при її будові,
Всередину, той балон взяли за основу.
По тротуару джип під'їхав і призупинився
Вийшов з нього чолов'яга й на дітей сварився,
Що зліпили вони бабу прямо на проїзді
Діти з ляку розбіглися по своїх під'їздах.
Вдарив бабу чолов'яга джипом із розгону,
Затряслися шибки в вікнах у квартирах дому.
Розлетілось на кусочки лобове стікло,
На голові опинилось бабине відро,
Затрималась між зубами червона морквина
Вщент з розбитим передком заглохла машина.
Весь в снігу, оторопівши, за рульом, як сніговик,
Довго сидів у розпачі розбишака чоловік.
Нині діти всі розумні, що там говорити,
Можуть навіть і дорослих розуму навчити.
