«Через терени до зірок...» –
Так колись учив мене батько,
І найважчим був перший крок,
Але значив він так багато.
Ми на вірність народу клялись
На сторожі закону стояти,
А тепер, капітане, всміхнись,
Тобі є що згадати.
Немає в світі багатств,
Більших за честь,
Не буде тобі нагород,
Вищих за доблесть.
Миттєвої слави не жди,
Тут цінується служба,
Цей шлях дуже важко пройти,
Залишається дружба.
«Синку, - мудрий казав генерал,
Чиї снігом притрушені скроні, -
То найкраще звання - капітан,
Ніби зоряне небо погони.
Як миті, проходять роки,
Але жалю за ними не маю,
Жалкувати, скажу, не з руки,
Коли істину знаю».
Немає в світі багатств,
Більших за честь,
Не буде тобі нагород,
Вищих за доблесть.
Миттєвої слави не жди,
Тут цінується служба,
Цей шлях дуже важко пройти,
Залишається дружба.
ID:
172158
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 16.02.2010 08:30:07
© дата внесення змiн: 16.02.2010 08:30:07
автор: Сергій Пєтков
Вкажіть причину вашої скарги
|
