Пустеля, пустеля, пустеля…
Жадібно п’ю воду,
жадібно п’ю,
жадібно воду…
Руками черпаю по дну –
випито все!
Вийдіть звідси –
вода скінчилась!
Пустеля, пустеля, пустеля…
Жадібно п’ю простір,
жадібно п’ю,
жадібно простір…
Руками здираю тишу –
вимовчала все!
Дуель, двобій за клапоть звуку,
за краплю…
Вийдіть всі:
театрали, актори, міми…
Де ж люди? хто я і для чого?
серед пустелі ковтаю пісок соковитий?
Жадібно, жадібно, жадібно п’ю…
І обіймаю Гамлетову тінь.
(та лише до болю стискаю ребра свої)
На швидкості такій, як я живу,
не втриматись,
хіба що ти - Людина!
25.07.2008.
Оценка поэта: 5 Нехай знайдеться в пустелі для Вас вода. Дуже виразно та напружено за змістом. Щодо форми - нічого не можу сказать - не моє, але враження справляє
gala.vita відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, вода напено знайдеться, але час від часу її бракує,як і спілкування з людьми без масок...
