Трішки не так,
не так, як у інших.
Ні, це зовсім не так, як у всіх.
Дорога вимощена намірами -
ілюзія, маячня...
Шлях діючий мов одне ціле,
мов механізм:
«Я» і рухомі деталі.
Без примусу зовні
рух з середини.
світлом незримим, жаром
дорога попереду - (білий папір вимагає подій)
та, що в мені - згорає
і живить мій дух.
та, що по заду - мов варта -
спина до спини.
Трішки не так, як звичайно,
ні, зовсім інакше.
Мандруючи часом, світами
кам’яниста доріжка,
або зовсім прозора...
і світ під ногами, і світ наді мною,
в мені.
Розчиняюсь у ньому,
в собі.
Увібравши свідоме у підсвідоме,
поєднати,
заповнити отвори,
заповнити нутрощі,
не розхлюпати все, що набуто в дорозі...
Я - всесвіт.
Я - сонце .
Я - шлях.
Я - фатум.
Я - шлях.
Я - сонце.
Я - всесвіт.
11.11.2008р.
дисоціація?)
