Порушення. І галасливість стін.
Привабливість не приміського снігу...
Розповідний характер. Й знову він –
В полілогічній сповіді про кригу...
Неоднозначний нетоварний вид -
Для ярмаркових спалахів етюду...
Відвертості й перерви на обід...
Відповідальні й вигадані люди...
Тінь першості. Фінальність відчуття
Одноосібних спалахів жоржини...
Життя як очі й очі як життя,
Щоб хвилювали кетяги калини...
Сенсорно-ніжні й візуально-злі
Палахкотіння десь в глибинах світу...
Як і у всіх: підкореність землі
Попри бажання подиху орбіти...
На роздоріжжі несумних стежок,
А вкрай веселих ягід шоколаду...
Як і тоді: набридливий дзвінок,
В чуттєвих рисах нечужого саду.
Й своїх приємних на торкання нив –
Монологічних діалогів льоду...
Артеріальні тиски щедрих слів
Повипивали всі відвари з глоду...
Бузкові пальці довгих пелюсток
Торкнулись вперше. Як і крильця рими...
Турботи літ з провинами думок
Самі для себе видумали зими...
Придумали обрамлення віків
І перевершення усіх сюжетів...
Хоча і день не сам собі зомлів,
Якщо ж зберіг хмаринність силуетів...
Якщо й тепер не розрізняє тем
Немовленнєва схематичність жита...
Долає річка течії проблем.
І назавжди лишається відкрита!