Самотній трамвай будить тишу нічну
вагони пусті і нікого навколо,
підбере на зупинці дівчину одну
і зробить останнє нічне своє коло.
Патрульний спокійно по вулиці йде,
десь тихо на землю листочок впаде,
ніщо не порушить цю тишу нічну
останню цю ніч я з тобой проведу.
А вранці ми мусимо забути про все,
і лиш ніч остання цю память несе
та зникне вона в покривалі небес
і зрозуміємо ми що не буває чудес.
Що дуже не просто любити тебе,
і це дуже сильно серце шкребе,
та нічого не можемо вдіяти ми,
бо ми є з тобою просто людьми.
Можливо краще було б не любити,
та полюбивши нічого не можна зробити,
бо тільки коханням твоє серце живе,
і човнами кохання життя все пливе!