Груднева ніч спокійно грудьми диха,
Розкинулось небесне полотно,
То вітерець морозний війне стиха,
Загляне місяць у моє вікно.
Сніжинки закрутились в хороводі,
І білим цвітом огорнувся сад...
Як гарно сказано давно в народі:
"Все, що пройшло, не ве́рнеться назад"!
Сумні думки знов обступили душу,
Печаль на моїм серці розляглась.
Чому страждати знову й знову мушу?
Адже жаліти серце й душу поклялась...
Вже скоро ранок на порозі стане,
І хмари вже засвітяться в огні...
Холодна ніч в промінні сонця тане...
Чому ж так важко на душі мені?
До тебе простягаю свої руки:
"Не дай мені упасти в цій зимі..."
І раптом чую дивовижні звуки
Моєї незрадливої весни.
Вона прийшла, як мрія довгождана,
Як ясний промінь місяця вночі.
І в час такого красного світання,
Засяє щастям, промені ллючи!!!
Красного- в значенні ПРЕКРАСНОГО
Оценка поэта: 5 весна в душі...от, насправжнє диво...
твоїх, моїх це розквіт почуттів,
це наші спільні і бажання, й мрії
вітер долі в перше листя вплів...
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Добре, моя хороша! Поділюся! Будь щасливою!!
Всю зиму мріяла про весну... 
Молодець! Дуже гарно! 
