Повіяло вітром віяло
на поля ,на жнива,
Провіяло з вітром віяло
нам зерна
з колоска
на хліба,
Відлетіли плевела
від того зерна,
'
Не буде мука
нам з життя-снопа,
Бо залишилось зерно
мудре одно.
Те зерно нове
даруватиме
нам свою мудрість,
Щоб зникла дурість
І був розум,
а не зарозум
У наших головах,
а не безоднях.
Щоб наші світлі думки лилися, стелилися
У прозорому просторі Всесвіту,
Долітаючи до Абсолюту
І духовно збагачувалися, наповнювалися
Енергією Бога-творця,
І любов'ю Бога вітця,
А потім верталися у наші мізки, душі, серця,
Даруючи нам істинне задоволення від мудрого заповнення і знання.
