Сиджу на шиях, ніжки звісив…
Баклуші б’ю четвертий рік!
(От, ще б чотири! – було б вісім:
До влади цеї я, блін, звик!)
Усе іде на дармовщинку:
Зарплата, стаж і … „кабаки”!
(Горну до тіла Катеринку…)
І не подам вам всім руки!
Задрав я носа вище неба!
Іду, під ноги не дивлюсь!
І „любих друзів” вже не треба!
І Богу більше не молюсь…
…От булаву б мені у руці!
(Та, козаки, блін, не дадуть!
Поставив пам’ятника Суці*:
Вони ж чомусь у слід плюють!)
P.S. А може я не українець?
А турок, німець чи… мудак?
І на оцій землі – чужинець?
І як мені-то жити? Як?...
* Пам’ятник Катерині ІІ в Одесі.
