Дивлюсь із сумом я з могили
На те, що діється вкруги...
О, Боже милий! дай Ти сили:
Свої – неначе вороги!!!
Неначе хижії татари,
Країну рвете на шматки!
І розбрат сієте, і чвари!
Живете, - наче байстрюки!
Неначе з Місяця ви впали...
(Закони сунете чиїсь...)
Народу наче ви не знали
І в Україні я, - як гість!!!
... І люди мруть, як тії мухи!
(Ще гірше чим-то за царя...)
А вам то що? чужії муки...
Ох, блін так блін! ох, бля і бля !
Р.S. Не хочу вас я матюкати,
Бо Бога милого люблю!
Хоч вам усім на нас насрати,
То, ви, - стоїте на краю!
Ох і покотитесь у прірву,
З якої виходу нема!
...Бур’ян брехні з душі я вирву...
І згиньте ви, як та чума!