Молекули, атоми,
Життя наповнене вібраціями,
Тонкими, незримими,
Я чую, як про мене говорять,
Десь там, за краєм,
Як осуджують,
Язиками плещуть,
Емоціїї розпаляють,
Душу розхрестують,
За те, що щось таке пишу,
"З розуму зійшла чи що?
В житті така пряма, жорстка,
Всезнаюча,
Може поглядом,
Не тільки словом обпалить.
А тут така любов і ніжність ,
Доброта нескінченна одна",
То може , що себе,
Я, тут все ж таки знайшла
І можу розказати та й передати,
Якісь знання,
Комусь потрібні для життя,
Мені не жаль, свої винаходи,
В належні, віруючі душі віддавати.
Хай Господь всіх благославляє
На шлях істини наші душі наставляє,
Любов , як сонце в серці розпаляє
І добрі справи наші осіяє.
Це добре, коли людина знаходить нішу, де може самореалізуватися. 
