БЛОК-ПОСТ
Іду світ за очі,
та натикаюсь на блок-пост
між простором і мною.
А в хлопців —
дика алергія
на перестиглих диваків.
Якби знаття,
то не пішов би манівцями,
а вийшов би на путівець
всесвітньої любові.
— Сідайте, дядьку, —
кажуть хлопці. —
У нас ще є НЗ.
Для профілактики печалі...
Скуштуйте!
Залпом.
І до дна.
„Оце так втрапив! —
думаю собі. —
Та в мене все ж
підвищений імунітет
для зберігання неповторності.
Тікаю геть.
А хлопці
мовчки
скидають
із плечей
тягар.
