І знов прийшло веселе свято
Так, день чудовий, не сумний,
Мені уже шістнадцять років,
Я маю паспорт, ще й який,
На ньому герб та моє фото,
На фото я геть молодий…
І от у перше поголився,
З дівчиною щось закрутив.
Прийшов до армії - два роки
Вітчизні чесно відслужив.
Додому радо повернувся,
Границю, десь там залишив.
Перешагнув в життя доросле,
Де світ жорстокий й руйнівний,
Нікому він не дасть поблажок.
Іще один рік пролетів.
Зустрів кохання, одружився,
Вже за плечами двадцять п’ять,
На світ з’явилась мила донька,
Так і чому тут сумувать?
Але минає тридцять років,
Вже тридцять два і тридцять шість.
І свято наче і не свято,
А так, лічильничок років.
Рахує він чомусь так швидко,
Те, що на світі я прожив,
От обертаюсь й розумію,
Що ще й нічого не зробив.
Але не треба сумувати,
Є люба жінка, рідний дім,
Дитятко миле підростає,
Щоб радувать своїх батьків.
Мої роки, мій скарб життєвий,
Який не треба від людей ховать,
А навпаки роздати рівними шматками,
Щоб перестали милі сумувать.
Не треба думать про погане,
Потрібно жити впевненим життям
І впевненість оця надійно стане
Шляхи земні охоронять!
Потрібно мріяти та планувати
І досягати бажаной мети,
Тоді щасливих днів, я обіцяю,
У тричі збільшиться, як хочеться тобі!
ID:
137134
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 12.07.2009 15:37:00
© дата внесення змiн: 12.07.2009 15:37:00
автор: AMO
Вкажіть причину вашої скарги
|