Ти поглянув в очі, а зустрів нечемний погляд,
А сусіди хворі поспішають вже на огляд,
Ти чекав на шапку з козирком за триста баксів,
А побачив пірсинг, пиво, і на шкарах ваксу!
Знаю, що недовподоби реперам мій вигляд,
І що боретесь за чистоту культури ви бля.
Я ще западаю на Лімп Бізкіт, на Парк Лінкін,
На Танок, Тартак, коротше стайл альтернативний.
Та мої вірші шалені - то не стішкі рокерські,
Не метал, та, боронь Боже, примітив шансонівський,
То є нутрощі мої, обурені довкіллям,
Які я втішаю влучно час від часу зіллям.
Всі мені казали, що в житті є позитиву море,
І що захлинуся я, якщо читатиму в мінорі,
Та мене дивують всі ці безтурботні люди,
Не готові бо вони до траблів, які завтра будуть.
Очі й вуха їх відкриті лиш для компліментів.
Ніч без клубу - то найнегативніший з моментів,
Також переймаються через зайві калорії,
Все це дозволяє жити в позитиву морі їм.
Я обрав для себе шлях казати те, що хочеться.
Людям не подобається правда. Ніби збочення
Всі сприймають віршик про любов, і не дивуюсь:
Самі продаються, виправдовуючись "дєло вкуса".
