Для нас людей, принцип життя простий: нічого з нічого не буває.
Якщо маєш, то завдяки тому, що інший тобі дав, або вже сам собі придбав, але все з допомогою інших.
Є сумнів?
Хм... Тепер подумаймо: чи є таке придбане, здобуте, зроблене чи навіть видумане і все без нічиєї допомоги?
Так мабуть народилась приказка: щоб зібрати щось потрібно, щоб хтось посіяв. Таким чином хтось перед нами посіяв, а ми вже збираємо.
А ще краще скаже наступний приклад: Живемо у будинку, який хтось збудував. Якщо ж ми його збудували, то хтось нам дав матеріали. Якщо ж ми здобули матеріали, то їх хтось виготовив і т.д. Нічого з нічого не буває! Саме тому, йдучи за цією логікою, ми дійдемо до Творця, який є початком і дателем всього.
Правда в тому, що ми не завжди про це пам’ятаємо, деколи не розпізнаємо, що це дароване саме Ним, а також не завжди Йому складаємо подяку за все отримане. А ще дехто – не цінить отримані дари, тобто їх не використовує. А якщо і використовує, то не на користь!
Притча про таланти нас повчає пригадати все, що ми отримали від Бога безпосередньо, або ж через інших людей. Вчить також аналізувати: наскільки ми зуміли використати і повернути назад Богові безпосередньо
Йому або через інших людей все отримане добро. Слід пам’ятати також: якщо не віддамо іншим, не помножимо добра, то його просто і не отримають.
Якщо ти нарікаєш, що у світі мало добра, то запитай спочатку себе: скільки добра ти помножив/ла?
Одна мама навчила дочку грати одну гру. Дівчинка вибігла на вулицю і, зібравши друзів, навчилa цієї нової і цікавої ігри інших. Всім було дуже весело і радісно.
́ Коли ця мама пробула на заробітках довший час, вона мала можливість навчити інших того, що інші її подруги не знали, але чомусь цього не сталось. Вона не помножила те, що отримала. Постійно говрила: нехай самі доходять до цього. Дивно...
Одного дня вона прийшла до церкви і почула притчу про помноження дарів отриманих від Бога, які не завжди є явними.
Цікаво, коли вона вийде з цього храму, її життя зміниться?
Також було б почути думку дописувачів цього сайту.
*********************************************
БОЖА ЛЮБОВ
Людиночко !
Любов на світі є, і ти прекрасно знаєш.
Також у світі є іржа, яка всіх роз’їдає.
Це гордість, заздрість і лукавство,
це гнів, обжорство і брехня,
але повір у цьому всьому
є і малесенька іскра.
Вона горить і не згасає, у наших душах і серцях,
і кожен з нас у собі має любов до Бога до Отця.
Любов до ближнього, до брата, до сина, дочки і сестри,
любов до матері і батька,і до духовної краси.
Щасливі ті, що свою долю у косу святості сплели,
і свої душі мов перлини у Божій ласці зберегли.
Як важко нам, що хочуть в небі у мирі в Господі спочить,
але і так і не зумівши,любов від жаху відрізнить.
Ми серцем добре розумієм,що гнів і гордість це є зло,
але хто знати чи зумієм,перетворить цей гріх в добро.
Ми хочем грошей, хочем влади,ми хочем гарного життя,
не зрозумівши, що багатство це є покора й каяття.
А терпеливість і побожність це мир в душі і зміст буття.
Що милосердя – це чеснота,достойна гідної хвали,
а лагідність – винагорода,за всі пророблені труди.
І як прекрасно бути з Богом в хвилини радості й журби,
і прославляти його ймення на всі століття і віки.
Дорога ця не є легкою,вона терниста і важка,
але ти добре розумієш,що там спасіння від гріха.
Отож прийдім і ми до Бога,до Світла, Щирості й Тепла.
подякуймо Йому за долю,і за тягар свого хреста.
Візьмемся ж разом всі за руки і помолімся до Творця,
і прийде спокій в наші душі,любов до ближніх й до Отця.
*********************************************
ID:
131203
Рубрика: Проза
дата надходження: 24.05.2009 17:26:28
© дата внесення змiн: 24.05.2009 17:26:28
автор: Leonar
Вкажіть причину вашої скарги
|
