Подаруй мені , любий, з горобини намисто,
Нанижи самоцвіти на нитку тонку.
Ти такої прикраси не побачиш у Міста,
Що кружляє зі мною в осіннім танку…
Подаруй мені, любий, сукню із квітів,
Попроси у осені хризантем парчу,
Підбери мережива з різнотрав’я літа,
Щоб стрічки із квітів вились по плечу.
Подаруй мені, любий, вельон з туману
І розший його синню небес восени;
Оповий мене, любий, чарівним серпанком,
Здійсни наяву мої мрії і сни.
Подаруй мені, любий, килим барвистий,
З золота кленів і жару жоржин –
Щоб ступала я тихо по ніжному листі,
Яке б не темніло від днів і годин…
Подаруй мені, любий, сонце вечірнє,
Що гуляє бруківкою вулиць старих.
Подаруй мені, любий, пісню чарівну
Птахів самотніх – солістів малих…
Подаруй мені, любий, осінь сьогодні,
Загорни мої плечі у сонячну вись
І зігрій поцілунком долоні холодні
І від завтра назавжди зі мною лишись…
